Дренаж ділянки своїми руками

При випаданні рясних опадів або близькому до поверхні заляганні грунтових вод виникає необхідність захисту земельної ділянки від впливу зайвої вологи, яка може привести до здимання, вимивання, заболочування грунту, затоплення погребів та підвалів, підмивання фундаменту будинку і надвірних споруд.

Майже не змінившись, дренажні системи налічують тисячоліття, за які тільки удосконалилися матеріали, що застосовуються для дренажу. Якщо в стародавньому Вавилоні для цього використовувалися глиняні труби, то сьогодні полімери міцно зайняли своє місце в дренажних роботах.

На сьогоднішній день при новому будівництві або освоєнні земельної ділянки в проект завбачливо закладаються і роботи з захисту грунту від надлишків вологи, розробляється схема дренажу ділянки , розраховується кількість матеріалів і вартість робіт. А більш старі споруди і вже освоєні ділянки землі можна осушити і відвести від них надлишки води, провівши дренаж ділянки своїми руками .

Види дренажу

Узагальнену дренажну систему можна представити таким чином:

Дренажні системи поділяються на поверхневі і глибинні.

Поверхневі

Поверхневі - це спосіб захисту грунту і будов від перезволоження, викликаного атмосферними опадами, талими і технічними водами з використанням лотків і дощоприймачів. Вони в свою чергу діляться на:

• лінійні - передбачають систему покладених на поверхні грунту лотків під нахилом до точки водоскиду - колодязя зливової каналізації. Для зручності такі лотки накривають спеціальними захисно-декоративними решітками. Лінійне пристрій дренажу на ділянці для більшої ефективності оснащується пісковловлювача, які затримують камінчики, пісок і дрібне сміття, що знаходяться в стічних водах і перешкоджають засміченню зливової каналізації. Лінійний дренаж дачної ділянки прекрасно впорається із захистом грунту від перезволоження за умови глибокого залягання підземних вод.
• точкові - передбачають систему водозбірників або дощоприймачів, які збирають воду, яка потім по підземних трубах надходить в каналізацію. Водозбірники монтуються під водопровідними і поливальними кранами, водостічними трубами або в найнижчих точках схилів, що дає можливість збирати надлишки води.

Системи поверхневого дренажу ефективно функціонують, якщо правильно вибрати матеріали, грамотно встановити і регулярно чистити систему.

Глибинні

Глибинні - це способи регулювання водного балансу в грунті методом прокладки під землею перфорованих труб, які називаються дренами. Такі труби вбирають надлишки вологи з грунту, захищаючи територію, споруди і рослини від згубного впливу грунтових вод.

Щоб правильно зробити дренаж ділянки на глибині, дрени потрібно укласти під ухилом в бік водоскиду для стоку води. Це може бути зливова каналізація, близько розташований водойму, накопичувальний колодязь або дренажний тунель. Мережа передбачає оглядові колодязі, які дозволять прочистити її зворотним напором води. Подібна система необхідна в місцевості з високими грунтовими водами (до 2,5 м), зі слабопроникних для вологи грунтами, в низинах, а також близько будівель, щоб виключити підвищену вологість.

Прокладка дрен пов'язана з великим обсягом землерийних робіт, тому підземний дренаж краще виконувати до початку будівництва і освоєння земельної ділянки

Різновидом глибинного дренажу є пластовий. Він закладається під основу будівлі у вигляді фільтрує подушки, з'єднаної з дренами. Пластовий дренаж дозволить убезпечити будинок від вологи і вогкості, погріб від затоплення талими та грунтовими водами, а фундамент будівлі від передчасного руйнування.

Дренажні роботи

Якщо поверхневий дренаж земельної ділянки можна виконати повністю самостійно, визначивши місця скупчення вологи, то глибинний без допомоги фахівців самому робити не варто. Для глибинного дренажу необхідний проект, заснований на дослідженні грунту гідрогеологами. Починати глибинний дренаж потрібно з визначення існуючого рівня та кількості грунтових вод щодо будівель, що безпомилково зробити, не маючи спеціальних знань, вкрай важко. Помилки в прокладці дренажних труб можуть вилитися в затоплення льоху, заболоченість грунтів та навіть в повінь на ділянці. Тому правильно встановити глибинну дренажну систему самостійно можна тільки за проектом, розробленим фахівцями.

Родючий поверхневий шар грунту повинен добре пропускати воду. Якщо він глинистий, то віддача їм води не відбувається. В такому випадку необхідно облагородити грунт, завезти на ділянку чорнозем і використовувати органічні і мінеральні добрива.

У розрізі грунту добре проглядаються шари. Зазвичай після верхнього родючого шару завтовшки близько 20 см, залягає шар супіски або піску, а під ним знаходиться щільний глинистий шар, не пропускає воду. Саме на межі цих шарів і потрібно укладати дрени.

Найпоширеніший спосіб укладання дренажних каналів - один магістральний і кілька бічних.

Ухил труб повинен бути не менше 3 см на 1 м. Вода, збираючись в бічних каналах, потрапляє в магістральний, а по ньому перетікає в збірний колодязь. Якщо вихід магістрального каналу знаходиться нижче рівня колодязя, то на виході дренажної системи викопується ще один колодязь, проміжний. Глибина його може бути різною залежно від рівня збірного колодязя. Для дрен простіше і дешевше всього взяти пластикові перфоровані труби, але можна використовувати і підсобні матеріали у вигляді старих труб, просвердливши в них отвори у верхній частині по всій довжині. Бічні дрени приєднуються до магістральних, на стиках залишається зазор в 3 см, який присипається великим щебенем.

Дренаж ділянки можна виконати і без труб, засипавши канали тільки великим щебенем, але така система відрізняється низькою ефективністю.

Виконуючи дренаж садової ділянки своїми руками , дрени краще укладати не прямо в канави, а використовувати жолоби з дрібної сітки, насипавши в них гравій, серед якого і укласти труби. Це робиться для того, щоб отвори в трубах не забивалися мулом, піском і землею, гравій при цьому відіграє роль своєрідного фільтра.